Текст пісні "Світає, і душа спускається на обрій..."

Світає, і душа спускається на обрій;

Чатує і пасе мене,– свій досі дикий степ;

Мене, й моїх бажань; всіх вибриків телячих рій:

Вона – що мати. – що бджола. та я їй – гіркий мед.

Вона мене збира по крапельці, по атому:

Із цвіту всіх натхнень своїх, з їх попелу чи сліз;

Душа збирає, та не я! – бо все гублю лиш, а тому

Зістарююсь нікчемно так,– немов для цього й ріс.

Світає... кожен раз – прапервісним тим світлом;

Висповіданням снів... заповіданням дій...

Світає кожен раз пречисто–чистим світом...

Росою каяття... та сонцем всіх надій!..