Струнка, рум’яна і красива,
Привітна, лагідна і щира,
Відкрита, добра і проста?
Коли в дівчини ростуть крила,
І серце б’ється тріпотливо,
І сяє поглядом грайливо ,
І пломеніє в ній душа ?
Коли співа дзвінких пісень,
Мов соловей в веснянім гаї,
І радо зустрічає день,
Як сонце ранок зустрічає?
Коли не спить вона ночей,
І в мріях в синю даль літає,
Щось бачить там,
І у вісні губами усмішку шукає?
Тоді – коли такий портрет
На себе кожна приміряє,
Тоді – коли на кожен жест
У серця відповідь шукає!
Тоді – коли в пошані ніжність,
Дівочість, скромність, чистота,
У вічності невтомна вірність
Зерном любові пророста!
