Янченко Ми їдемо ноч - _ дн_
Мінус для співу

Білим цвітом стежки замело,

Білий цвіт, наче сніг, опадає,

Ми їдемо в рідне село,

Де нас вже ніхто не чекає...

Ми їдемо ночі і дні,

Мир їдем літа за літами,

Ми їдемо, їдемо і

Ніяк не доїдем до мами...

Нас двічі в житті повезло,

Ми їдемо з дому й до дому.

Ми їдемо в рідне село,

Де кожне обличчя знайоме,

Де наше коріння-життя,

І мамина вишня під хатою,

Де бджоли в долину летять,

Де пахне дитинством і м'ятою.

На долині кущ калини

Ронить білий цвіт,

Тільки мати вже не вийде

До воріт...

Ми їдемо ночі і дні,

Ну як воно сталося з нами?

Що їдемо, їдемо і

Ніяк не доїдем до мами...

І сльози умиють лице,

І серцю так боляче стане,

Що тільки лише деревце

Зустріне нас, ні, не мама...

Замело рожевим цвітом

Стежку до воріт,

Опадає, опадає з вишні цвіт...