Ковач Людмила - Балада про Україну
Мінус для співу

Засмутилася земля ,що уквітчана весною

Ой,болить мене душа й умивається сльозою

Мій народе,зупинись,не топчи ти мою вроду

Мого слова не зрічись,не зрікайся свого роду.

Мої діти по світах,там шукають щастя й долю

а моя душа мов птах,хоче вирватись на волю

Україною зовусь й моя мова солов"їна

та красу мою чомусь знову кинули в руїну.

П-р

Я Україна,я стою на колінах

В тебе Всевишній знову молю.

Я Україна не зламай мої крила

дай мені сили

я зацвіту.

2.Горді мужі і князі,мою волю боронили

запорізькі козаки землю кров"ю освятили

Де Кобзар і де Франко,слово Лесі Українки

Пам"ятай же ,мій народ,це одна моя кровинка.

Більш ніколи і ніхто мою долю не зламає

Знов Карпати і Дніпро "Ще не вмерла"заспівають.

Україною зовусь й моя мова солов"їна

Я ніколи не здаюсь,бо я горда і щаслива!

П-р

Я Україна не впаду на коліна

Я Україна в світі одна

Я Україна твоя мати єдина

житиме вічно пісня моя!

3.Посміхнулася земля,

що уквітчана барвінком

Народилося дитя,

що зоветься українка.